Основоположною передумовою для застосування програм секторальної бюджетної підтримки є наявність такої узгодженої політики на національному рівні. Основні цілі та пріоритети політики України у галузі енергетики визначені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, яку Кабінет Міністрів затвердив у 2006 році.

Ця стратегія виходить із розуміння того, що Україна має обмежені запаси традиційних енергетичних ресурсів і відчуває нестачу різноманітних джерел первинної енергії, як то нафта, природний газ і ядерне паливо. Тому з метою уникнення залежності від імпортних енергоносіїв у стратегії наголошено на важливості раціонального користування енергією, сприянні вітчизняному виробництву енергії та переході на альтернативні джерела енергії. Очевидно, у стратегії також визнається значущість положення України як ключового транзитного маршруту переважно для російської нафти та газу (і загрози для цього положення), отже базовий засновок стратегії полягає у підтриманні та посиленні цієї транзитної ролі. Елементи стратегії схематично наведені нижче.

Як показано вище першорядними цілями енергетичної стратегії України є забезпечення її енергетичної безпеки та статусу значущої транзитної держави. Ці цілі розкриваються у сукупність пріоритетів, серед яких – збільшення обсягів транзиту територією України, зменшення енергоємності економіки, підвищення енергоефективності, інтеграція з європейською енергетичною системою, нарощування власного виробництва енергоносіїв. З метою досягнення цих цілей та пріоритетів зазначено ряд стратегічних заходів, як то модернізація й реабілітація інфраструктури транспортування вуглеводнів, диверсифікація джерел і маршрутів постачання, збільшення обсягів власного виробництва вугілля й атомної енергії, впровадження широкомасштабних заходів із енергоефективності, прийняття відповідного законодавства ЄС, проведення реформи ціноутворення. Більше того, ці заходи знаменують і спричиняють радикальну зміну в основоположних принципах, які регулюють енергетику України, тому що вони вимагають руху від монопольної організації до більш конкурентних структур, зміни у ролі держави – з управлінської на регуляторну, відмови від централізованого планування задля лібералізації та надання можливостей для участі приватного сектора (замість того, щоб покладатися виключно на державну власність).

Енергетична стратегія на період до 2030 року є значною віхою, тому що вона містить усеосяжний огляд і комплексну стратегію сектора енергетики, ґрунтуючись на різноманітних державних програмах, розроблених здебільшого у 1990-х роках для різних підгалузей. Тим не менш, деякі прогнози у стратегії спірні, тому що вони не розроблялися на основі детальних статистичних даних і моделей. Здається також, що у стратегії зроблено надто сильний наголос на заходах щодо постачання – за рахунок заходів щодо споживання енергії та підвищення енергоефективності. Ще важливіше те, що у стратегії відсутні конкретні заходи для виконання заявлених у ній задач, тому складно оцінити ймовірний розвиток подій та вірогідність досягнення поставлених у стратегії цілей (а також конкретні строки).

Наприклад, стратегія передбачає значне енергозбереження на кінець прогнозного періоду (зокрема, зниження енергоємності на 50 відсотків порівняно з 2005 роком), що повинно бути результатом структурних зрушень в економіці завдяки перенесенню акценту з важкої промисловості на обслуговуючий сектор, а також результатом значних "технологічних удосконалень". Документ також передбачає збільшення мінімум удвічі обсягів виробництва вугілля й атомної енергії для зменшення залежності від природного газу. Хоча прогнозовані цифри енергозбереження і структурні зміни є ймовірними, в контексті досвіду інших країн, у документі немає детальних, точних і конкретних дій (у тому числі заходів на стороні попиту, фінансування і регуляторних/законодавчих змін), які необхідні для досягнення амбітних цілей, поставлених у стратегії. Передбачається, що це та інші аналогічні питання можна буде обговорити та додатково проробити в контексті Компоненту 2 "Надання спеціальних консультацій стосовно виконання показників, передбачених Програмою бюджетної підтримки енергетичного сектора" проекту "Додаткова технічна допомога бюджетній підтримці впровадженню Енергетичної Стратегії України, що фінансується з боку ЄС".